Розуміння трьох методів потоку витрат для запасів

Три методи потоку витрат для інвентаризації

Управління запасами - важливий аспект будь-якого бізнесу. Воно включає в себе відстеження і контроль потоку товарів, гарантуючи, що потрібні продукти будуть доступні в потрібний час і в потрібній кількості. Одним з ключових компонентів управління запасами є визначення методу потоку витрат, який стосується того, як розподіляються і відстежуються витрати на запаси. Існує три широко використовувані методи розподілу витрат: ФІФО (перше надходження - перший відпуск), ЛІФО (останнє надходження - перший відпуск) та середньозваженої собівартості.

Метод FIFO передбачає, що перші придбані товари першими продаються. Він дотримується хронологічного порядку, коли найстаріші запаси продаються першими. Цей метод базується на припущенні, що вартість запасів з часом зростає через інфляцію. Тому собівартість проданих товарів розраховується за собівартістю найстаріших запасів, тоді як кінцеві запаси оцінюються за собівартістю останніх закупівель. FIFO зазвичай використовується в галузях, де працюють з товарами, що швидко псуються, оскільки він гарантує, що найстаріші запаси будуть продані до того, як вони стануть застарілими або зіпсуються.

Зміст

Метод LIFO, з іншого боку, передбачає, що останні придбані товари продаються першими. Він дотримується зворотного хронологічного порядку, коли найновіші закупівлі продаються першими. Цей метод ґрунтується на припущенні, що вартість запасів також зростає з часом. На відміну від ФІФО, ЛІФО відображає поточну ринкову вартість запасів, оскільки оцінює собівартість проданих товарів за останніми закупівлями. Однак LIFO може неточно відображати справжній рух вартості запасів, особливо в періоди інфляції, оскільки собівартість старих запасів може бути значно нижчою за ринкову вартість.

Метод середньозваженої собівартості розраховує собівартість реалізованої продукції та залишків запасів на кінець періоду, беручи до уваги середню собівартість усіх наявних одиниць. Цей метод розраховується шляхом ділення загальної собівартості наявних товарів на загальну кількість наявних одиниць. Він дає більш точне уявлення про середню собівартість одиниці, особливо для підприємств з великими та різноманітними запасами. Метод середньозваженої собівартості зазвичай використовується в галузях, де окремі одиниці не можна відрізнити, наприклад, у нафтовій, хімічній чи сировинній промисловості.

Отже, розуміння трьох методів розрахунку собівартості запасів має важливе значення для ефективного управління запасами. Кожен метод має свої переваги та недоліки, і вибір правильного методу залежить від характеру бізнесу та особливостей запасів. Точно відстежуючи та розподіляючи витрати на запаси, бізнес може приймати обґрунтовані рішення та підтримувати оптимальний рівень запасів для задоволення потреб клієнтів.

Які існують три методи розподілу витрат на запаси?

Коли справа доходить до управління запасами, компаніям доводиться вирішувати, як обліковувати собівартість своїх товарів. Існує три основні методи обліку витрат, які використовуються для відстеження собівартості запасів: FIFO (перше надходження - перший відпуск), LIFO (останнє надходження - перший відпуск) та середньозважений.

FIFO (First-in, First-out): Цей метод передбачає, що перші придбані товари першими продаються. Іншими словами, собівартість найстаріших запасів порівнюється з виручкою від перших продажів. Цей метод часто вважають найбільш логічним, оскільки він імітує те, як запаси зазвичай використовуються на підприємствах.
LIFO (Last-in, First-out): На відміну від FIFO, LIFO передбачає, що останні придбані товари продаються першими. Цей метод зіставляє вартість останніх закупівель з доходами від перших продажів. LIFO часто надають перевагу, коли ціни зростають, оскільки він дозволяє підприємствам звітувати про менший оподатковуваний прибуток, використовуючи більш дорогі запаси в COGS (собівартість проданих товарів).
Метод середньозваженої собівартості: Цей метод враховує середню собівартість усіх одиниць, доступних для продажу. Він обчислює середню собівартість одиниці шляхом ділення загальної собівартості запасів на загальну кількість одиниць. Цей метод зазвичай використовується, коли запаси складаються з однотипних одиниць зі схожою собівартістю.

Для бізнесу важливо ретельно зважити, який метод потоку витрат використовувати, оскільки він може мати значний вплив на фінансову звітність та податки. Кожен метод має свої переваги та недоліки, а вибір часто залежить від таких факторів, як галузеві норми, цінові тенденції та податкове законодавство.

Загалом, розуміння та застосування відповідного методу обліку запасів має вирішальне значення для достовірної фінансової звітності та прийняття рішень у бізнесі.

Читайте також: Скільки коштує 1 фунт стерлінгів у Празі? Дізнайтеся курс обміну сьогодні

Метод ФІФО

Метод FIFO (First-In, First-Out) - це метод потоку витрат, який використовується для оцінки запасів. Згідно з цим методом, собівартість найстарішої або першої партії придбаних запасів відноситься до собівартості реалізованих товарів (COGS), тоді як собівартість останньої партії запасів відноситься до кінцевих запасів.

При використанні методу ФІФО припускається, що перші придбані товари першими продаються, а нові товари додаються до запасів. Це відповідає природному руху товарів, подібно до того, як товари продаються в роздрібному магазині, де найстаріші товари на полиці, як правило, купуються першими.

Читайте також: Наскільки великий eToro? | Вичерпний посібник щодо розміру та масштабу eToro

Цей метод особливо корисний у галузях, де товари мають обмежений термін придатності або можуть застаріти з часом. Він гарантує, що запаси не залишаються непроданими протягом тривалого часу, таким чином зменшуючи ризик псування або застарівання.

Однією з головних переваг використання методу ФІФО є те, що він дає змогу оцінювати запаси на кінець періоду за поточними або нещодавніми витратами. Це може бути вигідним для бізнесу, особливо в ситуаціях, коли вартість запасів зростає з часом.

Однак одним з обмежень методу ФІФО є те, що в деяких випадках він може не відображати фактичний фізичний рух товарів. Наприклад, якщо компанія продає старіші запаси раніше, ніж новіші, через специфічні вимоги клієнтів або інші фактори, метод ФІФО не буде точно відображати потік витрат.

ПОШИРЕНІ ЗАПИТАННЯ:

Які існують три методи обліку запасів?

Існує три методи обліку запасів: ФІФО (First-In, First-Out), ЛІФО (Last-In, First-Out) та метод середньозваженої собівартості.

Як працює метод ФІФО?

Метод ФІФО передбачає, що перші придбані запаси першими продаються. Іншими словами, вартість найстаріших запасів відноситься на собівартість проданих товарів, тоді як вартість найновіших запасів відноситься на кінцеві запаси.

Що таке метод LIFO (Last-In, First-Out)?

Метод LIFO передбачає, що запаси, придбані останніми, продаються першими. Це означає, що вартість найновіших запасів відноситься на собівартість проданих товарів, тоді як вартість найстаріших запасів відноситься на кінцеві запаси.

Як працює метод середньозваженої собівартості?

Метод середньозваженої собівартості розраховує середню собівартість усіх придбаних запасів і використовує цю середню собівартість для розподілу собівартості реалізованих товарів і запасів на кінець періоду. Це означає, що собівартість реалізованих товарів і кінцевих запасів має однакову середню собівартість за одиницю.

Які переваги та недоліки кожного методу калькулювання собівартості?

Кожен метод потоку витрат має свої переваги та недоліки. FIFO, як правило, призводить до збільшення запасів на кінець періоду та зниження собівартості проданих товарів, що може бути вигідним для цілей оподаткування. LIFO зазвичай призводить до зменшення запасів на кінець періоду і збільшення собівартості проданих товарів, що може бути вигідним для зменшення оподатковуваного прибутку. Метод середньої собівартості забезпечує баланс між FIFO та LIFO, але він може неточно відображати поточну собівартість запасів.